“Не знає, від кого мене народила, бо спала з трьома чоловіками”

“Тричі міг померти, але щось тримає мене на цьому світі, пише 64-річний Олексій Павлович із Запорізької області. У 20 років ледь не втопився в річці. У 29 перелазив під поїздом, а він рушив. Чоловік, який був зі мною загинув. А я дивом врятувався. У 57 відкрилася внутрішня кровотеча. Лікарі не знали, що зі мною. Двічі повертали до життя. Але потім підлікували виразку й виписали додому. Тепер нема тих, заради кого варто жити. Дружину поховав, племінники від мене відвернулися, своїх дітей не було. А може, й маю їх, але не знаю. У 42 роки в мене був зв’язок із жінкою, яка незабаром завагітніла й переїхала в іншу область. Мені сказала, що носить дитину від другого. Чи не збрехала?”

Листи коментує київський біоенергетик Миро­слав Олійник. Дістає з конверта фото сивого вусаня в картатій сорочці і безрукавці. На звороті підпис “Літо 2018-го”.

 Бог відміряв ще не один десяток років. У вашій родині багато чоловіків дожили до 100. Маєте ангела-охоронця, який витягує з неприємностей. Не спішіть на той світ, доки на цьому не зробили все, що хотіли. Мріяли про пасіку. Чи не час завести бджоли й заробляти на меді? Хочете довідатися про нащадків розшукайте жінку, з якою мали роман наприкінці 1990-х.

“Правнучці Софії 2,5 року, а вона зовсім не розмовляє, пише 83-річна Любов Олександрівна з Київської області. Розвивається нормально, проте не говорить. Наш онук, батько Софійки, закінчив університет у Москві. Але постійної роботи знайти не може. Не затримується надовго ні в бізнесі, ні на державній службі. Чи запропонують хорошу посаду? Ми купили 10 соток землі й не подужаємо її обробити. Коли зуміємо продати?”

 Земельну ділянку виставте на продаж навесні. Знайдете покупця швидко, якщо готові торгуватися. Правнучка заговорить до 3 років, коли піде в садок. Їй бракує спілкування з однолітками. Якби частіше була серед ровесників, розбалакалася б. Із роботою онукові допоможе друг. Якщо не ледарюватиме, зуміє забезпечити сім’ю необхідним.

“У 25 років донька Олена вийшла заміж за ­Сергія, розповідає в листі 54-річна Світлана з Миколаївської області. Вісім років прожили у шлюбі, а дітей не було. Вина зятя, але він про це нічого чути не хоче. Почав пити й простягати руки. Покинула його, живе в орендованій квартирі. Хоче подавати до суду, щоб розділити машину, яку купили у шлюбі. Познайомилася зі Славою. Йому 22, їй 34. Завагітніла, зараз на сьомому місяці. Одружуватися з ним не хоче. Чи побачу її в парі? П’ять років тому я перенесла операцію на голові. Пішло багато грошей. Зараз лікарі наполягають, щоб знову її повторити. Боюся, та й коштів стільки нема. Якщо зі мною щось станеться, Олена залишиться сама”.

Вкладає фото Олени з колишнім чоловіком. Вона у білій весільній сукні, тримає келих із шампанським. Чоловік у сорочці із червоною краваткою.

 Не шкодуйте, що з першим чоловіком донька розлучилася. Щасливою її не зробив. Бив, принижував, виганяв із дому. Теперішній цивільний чоловік запропонує одружитися, незважаючи на вік. Якщо погодиться, матиме щасливу сім’ю. Не треба боятися штампа в паспорті. З цим чоловіком житиме у мирі, любові та достатку. Ви з операцією не затягуйте. Гроші на неї допоможуть зібрати родичі та друзі.

“У 26 років познайомився з матір’ю, розповідає в листі 28-річний Костянтин із Київської області. До 6 років жив в інтернаті. Потім всиновила родина зі столиці. Виховали мене як рідного, хоча не приховували, що я прийомна дитина. У 22 почав шукати ту, яка мене народила. Подивився передачу про дівчину, яка знайшла матір і навіть зуміла налагодити з нею нормальні стосунки. Моя виявилася не така. Живе в селі, у дерев’яному сараї. Мала кількох співмешканців. Крім мене, народила ще трьох дітей. Та де вони зараз не знає. Як і того, від кого мене народила, бо спала з трьома чоловіками. Просить грошей. Дав тисячу і пошкодував. Більше їхати до неї не хочу. Але мрію знайти брата і двох сестер. Чи не розчаруюся вдруге?”

 Першою знайдете сестру. А вже з нею розшукаєте брата й сестру двійнят. Не бійтеся знайомства з родичами. Ніхто з вас не піде шляхом матері. Її не ганьбіть і не шкодуйте. Сама обрала для себе життя і не збирається щось змінювати. Обніміть прийомних батьків. Вони не осудять, а підтримають і любитимуть за будь-яких об­ставин.

“Маю трьох дорослих доньок, усі живуть за кордоном, пише вінничанка Тетяна, 59 років. У двох молодших життя налагодилося, а доля старшої мене хвилює. Вона вийшла заміж за іноземця, має четверо дітей. Через карантин чоловік утратив роботу. Почалися сварки. Вона молода, а вже болить серце. Прошу, щоб повернулася додому”.

 Не наполягайте, щоб донька приїхала. Дітей не покине, а вивезти їх із країни чоловік не до­зволить. Зять знайде роботу, сварки через фінансові негаразди вичерпають себе. В листопаді нехай зробить ультразвукове дослідження серця й проконсультується з кардіологом. Не гризіться за майбутнє доньок. Усі будуть щасливі. Подбайте про власне здоров’я. Не дивіться кримінальних хронік і довше спіть.