Фешн-блогерка Мая Тульчинська переконана, що перешкодою для переходу на українську мову для багатьох є страх припуститися помилок. Про це розповіла в інтерв’ю журналу “Країна”.
Вона народилася і виросла в Одесі, була російськомовною. До Києва переїхала вісім років тому й поступово почала спілкуватися українською. Спочатку переклала українською свій блог про моду.
“Редакторка моєї книжки Світлана Бондар є в певному сенсі моєю хрещеною як українськомовної авторки. Вона кілька років тому починала робити в Одесі видання Opinion українською онлайн. Запропонувала мені вести колонку про моду. Звісно, я хотіла. Сіла й подумала: я зараз напружуся і зможу писати українською. Перші мої українськомовні колонки мали багато правлень. А згодом мовних помилок я вже не припускалася”, – поділилася Мая.
Почала писати блог спочатку двома мовами.
“Потім задовбалася робити два варіанти. Та ну його в баню! Писатиму тільки українською. Хто захоче прочитати, той не відпишеться. І справді ніхто не відписався, – каже Тульчинська. – Розмовну українську підкувала на виступах. Мене раз на рік запрошують до Львова розповідати про тенденції в моді. Я ж не можу російською там розмовляти, невдобно. Так я стала розмовляти українською легко. Я навіть думаю тепер українською”.
Багато людей не переходять на українську, бо бояться зробити помилки, вважає блогерка: “Іноземними мовами помилятися їм якось не так незручно. Ідеально ніколи спочатку не вийде. У нас долі жахлива совкова парадигма, що ми боїмося припускатися помилок. Ми всі в радянській школі виховані і маємо страх, що якась вчителька Марія Іванівна почне нас сварити перед всім класом, якщо ми біля дошки відповімо неправильно. Ми так звикли до цієї думки, що або намагаємося щось зробити ідеально, або, якщо ідеально не виходить, взагалі не беремося з справу. Але шлях до хорошої української лежить через погану українську. Помилишся, нічого, виправишся. Якщо не робити, не навчишся ніколи”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Весь світ шиє на худих, а повні чують: на вас нічого немає
“Перфекціонізм вбиває лагідну українізацію, – вважає Тульчинська. – Купа людей в Україні непогано балакають англійською, іноді мають в кишені і ще по одній європейській мові, а українською так і не заговорили, хоча все чудово розуміють. Треба дозволяти собі хибити. Хто хибить, але робить, колись навчиться. Хто не робить, щоб не схибити – не навчиться ніколи.
Говоріть українською, навіть якщо вона у вас не ідеальна. Це все одно краще, ніж ніякої”.
16 липня набули чинності чергові норми мовного закону.
Відтепер усі концерти, шоу, культурно-мистецькі, розважальні, видовищні заходи мають проводити державною мовою. Винятки передбачені для пісень і фонограм, та якщо використання іншої мови є творчим задумом організатора. Супровід усіх заходів має бути винятково українською. Виступи осіб, які не знають державної мови, мають супроводжувати синхронним або послідовним перекладом, повідомив Офіс уповноваженого із захисту державної мови.
