Як Росія нападатиме на Україну з повітря і землі: сценарії від військового експерта

Щоб визначити рівень російської загрози на даний момент. Особливо на фоні того, що західні політики провели переговори з Росією, які не дали результатів. Москва далі демонстративно і наполегливо домагається своїх цілей – поділу світу на сфери впливу, перегляду світового порядку. Для цього стягує війська і погрожує Україні, а Захід йде на нові раунди переговорів.

Кремль добивається підвищення свого статусу, що для Путіна є важливим. Щоб його вважали одним із провідних політиків світу. Щоб Росія повернула собі роль СРСР у світі. Щоб із Москвою рахувалися, з її вимогами.

Війна стосується не лише України, але також західних партнерів, бо російська загроза стала глобальною. Тому ці візити західних представників відбуваються не лише до Києва, з нашої столиці вони летять до Москви, а далі до Брюсселя та інших західних столиць.

Це пов’язано з тим, що західні політики зрозуміли, що ймовірність нападу Путіна на Україну – дуже висока, і це може зачепити також їхні інтереси.

У нас україноцентричний підхід до справ. Проте насамперед західні політики намагаються досягти врахування своїх інтересів у можливому конфлікті. Або уникнути його, щоб національні інтереси їхніх країн не постраждали.

Сценаріїв дуже багато, бо це гібридна війна. Кібератака на українські державні сайти, яка була в п’ятницю, після завершення трьох раундів дипломатичних переговорів між Росією і Заходом, цьому яскраве свідчення. А також останні начебто мінування шкіл і метрополітену, торгових центрів. Усе це можуть бути форми психологічного тиску на українську владу, суспільство, нарощування страху в людей, постійне нагнітання ситуації в нашому інформаційному просторі. Для цього всі ці кадри просування російської військової техніки та їх навчань поблизу наших кордонів – усе це елементи гібридної війни.

Щодо можливої військової фази, то картина дещо не така, як переважно показують в нашому інформаційному просторі. Ті понад 100 тис. російських військ, які біля наших кордонів, можуть бути останньою фазою агресії.

Перший етап війни – інформаційний і кібернетичний напад. Його зараз бачимо. Далі – радіоелектронне придушення систем управління державою і військами, щоб не могли правильно функціонувати. Далі – ракетна фаза, знищення пунктів державного і військового управління, протиповітряної оборони. Наступна – повітряна, коли в умовах панування в небі знищують стратегічні військові об’єкти та інфраструктуру. Лише після цього, в кінці, заходять сухопутні війська для окупації території.

Для нас головне, це стійкість державного і військового апарату управління. Щоб не повторилася ситуація 2014 року, коли протягом декількох тижнів не могли ухвалити рішення. Тепер їх слід буде ухвалювати через декілька хвилин чи навіть секунд після початку нової фази агресії, не пізніше. Якщо рішення будуть ухвалювати оперативно, в Путіна практично немає шансів на проведення успішної операції. Адже готовність української армії та держави з 2014 року дуже сильно виросла.

Інший ключовий для нас елемент – протиракетна оборона, яка виб’є головний козир з рук Росії. Зараз їх ракети можуть знищити наші системи управління та протиповітряну оборону.

У нас є окремі елементи протиракетної та протиповітряної оборони. Але вони застарілі. Це радянські системи. Тому нам конче потрібно отримати протиракетну зброю від наших партнерів. Насамперед, від США.

Насправді, протиракетна оборона в світі розроблена лише в Америці та Ізраїлі. Навіть в наших європейських партнерів немає. Вона дуже дорога. Лише Штати змогли вкласти мільярди доларів протягом останніх років, щоб створити таку систему.

Чи можна сказати, що Україна і західні союзники намагаються такими дипломатичними і військовими кроками показати, що для Росії можлива агресія матиме щонайвищу ціну в плані грошей та людських життів?

– Насправді, в нас немає союзників, тільки партнери, бо немає в світі країни, яка готова воювати за нас. Можемо покладатися лише на себе, що будемо битися самі. У нас немає двосторонніх чи багатосторонніх договорів про військові союзи. Не можемо розраховувати на будь-яку пряму допомогу в разі війни, як це зміг розрахувати Азербайджан на Туреччину в війні за Нагірний Карабах в кінці 2020 року. Між країнами був договір про військову допомогу, тож Анкара захищала Баку.

По-друге, візити – це елементи дипломатичної роботи для уникнення найгіршого сценарію. Наші західні партнери намагаються запобігти тому, що Росія розпочне військовий конфлікт, бо це призведе до трагічних наслідків для України, Європи, і самої Росії.

Я особисто не бачу мотивів, які б показали бажання Путіна реально розпочати війну, яка може призвести до дестабілізації його власного режиму. А головне завдання глави Кремля – зацементувати путінський режим на багато років, доки фізично житиме сам Путін.

Якщо зараз почне війну проти України, то може зіграти, поставивши все на це, але ніхто не може наперед точно передбачити, який буде результат операції. Це не буде повторення ситуації, яка була з можливістю анексувати Крим в 2014 році, але інша сторінка в історії Росії. Вона може призвести до краху путінського режиму.

Тож Путін намагається максимально підвищувати ставки, граючи військовою картою, але реально сподівається, що конфлікту можна буде уникнути.

Приблизно, так. Для Москви – це ще один крок, щоб зацементувати режим. Зокрема, якщо вдасться змусити Захід підписати якийсь договір “про євразійську стабільність” і сфери впливу, де буде прописано, що НАТО буде утримуватися від прийняття нових членів. Це буде для Путіна головним успіхом.

Тоді Україна, скажімо, на 20 років буде відсторонена від процесу інтеграції до Альянсу, всупереч конституції. Це буде удар по Києву.

Головна мета Кремля – не сама військова операція проти нас, а хаос і дестабілізація в Україні, руйнація країни зсередини. Через якісь громадянські протистояння українців між собою.

Мрія Москви – громадянська війна в Україні. Це вони повторюють як мантру і хочуть, щоб бажання стало реальністю.

Гадаю, щось приблизно таке відбулося в Казахстані, коли спеціально найняті люди влаштували картинку з погромами і хаосом, щоб в країну можна було ввести російські війська, які начебто навели там порядок. Думаю, в Україні Путін хотів би влаштувати щось схоже.

Путіну потрібна руйнація нормального життя в нас, хаос і мільйони українських біженців, які штурмують кордони Євросоюзу. Потім Росія прибуває з так званими “стабілізаційними силами”. Це найкращий сценарій для Москви. Так хоче підпорядкувати собі Україну.