Розмови із собою — поширена поведінка, яка може бути способом упорядкувати думки, зосередитися на завданні, ухвалити рішення або емоційно себе підтримати.
Як пояснює психолог Роберт Крафт, значення має не лише сам факт такого діалогу, а й те, як саме людина до себе звертається. Наприклад, озвучення послідовності дій може допомогти не відволікатися, а промовляння назви загубленої речі — полегшити її пошук.
Підбадьорливі фрази на кшталт «Я впораюся» можуть заспокоювати в напружених ситуаціях. Водночас постійна самокритика здатна посилювати негативні переживання.
За даними дослідження, згаданого ТСН, звернення до себе на ім’я або в третій особі може допомогти психологічно дистанціюватися від стресової ситуації та краще регулювати емоції.
Свідоме промовляння власних думок відрізняється від слухових галюцинацій: у першому випадку людина розуміє, що говорить сама із собою, і може зупинитися. Якщо ж з’являються чужі голоси, які лякають, заважають життю або наказують завдати шкоди собі чи іншим, слід звернутися по медичну допомогу.
