“Фантазую, як би виглядали пасажири, якщо “здерти” з них лушпиння осучаснення” – фотограф

У Музеї історії Міста Києва завершилась виставка фотографині Катерини Томчук “Нереїди”. Майже всі знімки – зроблені під водою. Одну з фотокартин – втілили в київському театрі. Стала переможницею міжнародного фотоконкурсу. Як і інші роботи з серії “Нереїди”, присвячена красі жінки в її чистому природному прояві.

Gazeta.ua поговорила з Катериною Томчук про те, як виникла ідея робіт для “Нереїди”, чи важко робити фото під водою та як творчість впливає на буденне життя.

“Цікаво бачити в сучасних людях щось дуже особливе, природу, наше справжнє внутрішнє нутро. Люблю подумки “приміряти” на незнайомих людей образи різних епох. В метро фантазую, як би виглядали пасажири, якщо “здерти” з них лушпиння осучаснення.

Людина нашого століття втрачає зв’язок із первісним, первородним. Інтуїція, бачення замилюється через наш поспіх, бажання всюди встигнути. Забуваємо, хто ми є природньо. У воді дівчата розкриваються особливо красиво.

У воді дівчата розкриваються особливо красиво

Коли бачиш дівчинку на суші вона в своїх турботах. А в конкретний момент зйомки справді перетворюється на Німфу. В цьому певний перехід, ініціація. Вода дуже сильно це проявляє. Міфологічно асоціюється в нас із жіночністю, плавучістю. “, – каже Катерина Томчук.

Серію підводних знімків Катерина створює з 2020 року. На фото – лише жіночі образи.
“Вода це не зовсім притаманна мені стихія психологічно. Була максимально для мене далека. Я більше вогонь, повітря. Але вважається, що людина гармонійна, коли покриває всі чотири стихії. Тож воду я покриваю у творчості.
Через творчий процес, створення фото – я також напуваюсь цього. Зазвичай людина, яка приходить на зйомку, має запит, внутрішній посил я хочу саме з водою. Іноді переконую, що давай, може, сушу. Бо підводна зйомка важка і фізично й морально”, – каже Катерина.
Моделі позують у спеціальному акваріумі. Завдяки колонкам – чують “команди” фотографині. Катерина підказує, що саме має втілити дівчина. Може відмовити у зйомці, якщо бачить, що модель не готова – фізично або психологічно.
Важко подолати бар’єр страху, вмикаються наші еволюційні дзвоники. Адже модель має на секунд 10 не просто зануритись під воду, а красиво позувати
“Занурення відбувається на видиху. Важко подолати бар’єр страху, вмикаються наші еволюційні дзвоники. Адже модель має на секунд 10 не просто зануритись під воду, а красиво позувати. Пам’ятати, як я її попросила зануритись: чи горизонтально, чи вертикально, як ніжку витягнути.
Пам’ятати про наші всі зони “сліпі місця” – кисті, стопи. На кожній картині ніжки й ручки натягнуті це робить кадр.
Картини не розмальовую в фотошопі. Перед зйомкою облаштовую світло так, як я це бачу. Який в нас настрій, яка атмосфера зйомки має бути. І від цього формуємо картину. Якщо хочеться “жорсткий образ” – може бути червоне, контрасне світло. Фотошоп присутній лише там, де треба змінити пропорції”, – розповіла фотографиня.

Картину “Сяйво” – зняли в театрі. Моделлю стала акторка проєкту Владислава Троїцького “ЦеШо” – Надія Голубовська.

“З Надєю дружимо, вона близька людина. Зрозуміла, що хочу зняти з нею історію глибоку, таємничу. Референс був “Принцеса Мономоке” (героїня японської анімації культового режисера Хаяо Міядзакі – Gazeta.ua). Але спрацювала магія фотозйомки. Ти ніколи не можеш передбачити, як це буде. Хотіли зняти дещо японську історію, а вийшло кардинально інше.

Не могла пояснити, що саме хочу модель довірилась і сказала: “Твори”. Зняли в її театрі, в її просторі. Я принесла світло, яке було необхідне. В неї з одягу був тільки халат. Картина для мене таємнича. Для кожної душі є темні підземні води наші страхи, наші сумніви. Водночас тут є надія через цей білий проблеск.

На зйомці таке відбувається дуже часто, коли ти не можеш досконало відтворити те, що в тебе в голові, але водночас воно не гірше а просто інше. Потім ти цю схему переносиш на все життя. Коли в тебе щось не виходить, або інші люди чинять щось, чого не розумієш їхня поведінка не краща, не гірша. Просто приймаєш це”, – розповіла Катерина.

Частину картин Катерини Томчук придбали під час експонування в Музеї. Першою продали фото “Офелія”. Це перша підводна робота Катерини. Моделлю стала подруга фотографині. Світлину придбали для офісу великого медіа у Франції.

“Офелія” – перлина моєї колекції. Я навіть обирала, кому її віддати, щоби вона ідеально пасувала і не пішла в погані руки. Близька моїй душі, я за неї переживаю”, – пояснила фотографка.

Катерина Томчук фотографією професійно займається зі школи. Перемагала в регіональних та масштабних фотоконкурсах. “Нереїди” – серія знімків, втілених під водою. Робила фотосесії з режисером Ахтемом Сеїтаблаєвим та акторкою Ірмою Вітовською. Розпочала нову серію, присвячених коханню.

У Музеї міста Києва триває виставка про радянську пропаганду “Червоний шум”. Представили роботи, які митці створювали, щоби вплинути на свідомість глядачів. В експозиції – картини-фейки, пафосні подарунки для партійних діячів та презенти від міст-побратимів. Також на виставці можна побачити портрети “передовиків”, посуд із пропагандистськими знаками та фотокопію мозаїки, в якій несвідомо знецінюється інтелектуальна праця. “Червоний шум” проходить до 8 березня.

Read Previous

Макрон поговорив по телефону з Путіним про Україну

Read Next

Вірте в Україну, – Шмигаль закликав не вестися на дезінформацію

Most Popular