Червоний буряк походить із Середземномор’я
В дитинстві хлопці з мене кепкували: “Несе з бібліотеки такий оберемок, що й очей не видно. І всі книжки про глисти”. Але “ботаном” не дражнили, каже по відеозв’язку ботанік 33‑річний Олексій Коваленко. Розмовляє з Національного науково-природничого музею в Києві, де працює 12 років.
Ви росли в селі, були ближчі до природи, ніж міські діти. Це й розбудило цікавість до рослин?
Це була для мене загадкова країна. Хотілося розібратися, як там усе влаштоване. Допомогла література. Я читав у сільській бібліотеці все підряд про природу. Найбільше Джеральда Дарелла. Він описував свої дитячі досліди зокрема, як робив опудала тварин. Я також хотів спробувати. Але не знайшов спільників, які могли б у цьому допомогти. Тому вирішив перейти на рослини колекціонувати їх у вигляді гербаріїв значно легше.
Ботаніком захотів стати у шостому класі
Сконструювати гербарний прес мені не вдавалося. Заздрю сучасним дітям, бо можуть в інтернеті знайти детальну інструкцію, як зробити подібну річ. Спочатку засушував рослини у великих книжках. Потім клав їх у газети між решітчатих поличок від холодильника. Вже коли прийшов працювати до Природничого музею, побачив, що науковці теж використовують рамки від холодильника. Вони займають мало місця, завдяки цьому в експедиціях і сумка менша.
Свідомо захотів стати ботаніком у шостому класі, коли один науковець провів для школярів екскурсію в лісі. Впізнавав кожен вид рослин.
У селі люди переважно знаються на рослинах?
Мої односельчани знали мало видів. Дикороси це вже були абстрактні поняття для них. Якщо з рослини тік сік, то був молочай. Міфічним словом “осот” називали зовсім різні види. Зараз інтерес до природи значно зріс. Напевно, завдяки зростанню економічного добробуту. Успіх ботанічних груп у соціальних мережах вражає.
Скільки часу ведете ютюб-канал?
Створив його два роки тому, щоб поширити аудіозапис свого інтерв’ю на радіо. Спочатку займався блогерством нерегулярно. А потім помітив, що мої відео цікаві людям. Узявся до справи серйозніше.
Насіння ванілі найдрібніше у світі
Не мав ілюзій, що стану блогером-мільйонником. Але коли проводив інтерактивні заходи в музеї, побачив на програму “Хижі рослини”, яку вів уже разів 400, постійно приходять. Вирішив розповісти про це більшій аудиторії онлайн.
Українське наукове середовище змінюється?
Колись у мене був період зневіри. Дописував кандидатську дисертацію, основні дослідження зроблені, лишилося оформити. Процес затягнувся. Не уявляв, що це мені принесе, як зможу просунутися в кар’єрі завдяки цьому дослідженню. Це демотивувало. Вилікувала поїздка на конференцію в Німеччину, де побачив зовсім інше ставлення до науки й інше наукове середовище набагато демократичніше й успішніше. В мене ніби виросли крила.
Зараз українська наука розвивається. Хоч її фінансують на рівні одного топового університету в Європі. Тому складно здійснювати революційні й системні зміни. Але є багато ентузіастів. Вони рухатимуть нас вперед.
Чорнобривці прийшли до нас із Центральної, Північної і Південної Америк
Ось я, наприклад, вирішив зробити екскурсії в Національному науково-природничому музеї такими, щоб люди не просто споглядали експонати за склом. Значно цікавіше потримати рослину в руках, подивитися, як виглядають прянощі з неї, провести хімічний дослід. Зараз у нашому музеї таких інтерактивних програм майже 40.
Згадую себе 9‑річного, коли хотів цього, але не міг отримати. Тепер чому б не спробувати дати це дітям?
Які найнезвичніші експонати даєте потримати?
Можна в руках розрізати справжній стручок ванілі. Здавалося б, що за дивина? Але коли вийняти з плода насіння воно дрібне, як сажа, і неймовірно пахне, і тут же дізнатися, що воно найдрібніше в світі й вітер розносить його на сотні тисяч кілометрів насіння буде вже не таке абстрактне.
Можна побачити, як спалахують спори плауна. Вони містять багато олій і утворюють вогняну кульку. Відвідувачам подобаються хижі рослини. Наприклад, венерина мухоловка засовуєш у листок палець, а він стуляє свою щелепу.
Кажуть, що найшвидша в світі хижа рослина походить з України?
Так, це пухирник. Є тропічні, які ростуть на деревах, а в Україні пухирники водні. Мають кульку з чутливими волосками. Якщо їх торкнеться підводний рачок, його швидко засмокче всередину. Навіть пуголовки жаби можуть стати здобиччю.
Але в Україні є й інші хижі рослини. На Поліссі можна знайти росичку круглолисту. В Карпатах трапляється товстянка вкрита жиром, до якого прилипають комахи.
Наскільки зараз музей може скласти конкуренцію кіно та іншим розвагам?
Попри пандемію і стрибок цін інтерес до музею стабільно високий. Квиток на інтерактивну програму коштує стільки, як перегляд голлівудського блокбастеру в кінотеатрі. Але багато людей обирають музей, бо він дає емоції й пізнання світу.
Які рослини, що ми їх вважаємо українськими, насправді не є такими?
Майже все, що в нас на столі, походить з інших частин світу. Ми швидко звикаємо до нових рослин і починаємо вважати їх рідними. Такий банальний продукт як броколі років 10 тому був у нас екзотикою. Тепер на базарі є інші види капусти. Ми звикли до них. Багато сортів влилися і стали своїми.
Подібне відбувалося в різні часи. Здавалося б, що може бути більш українським овочем за буряк, який кладуть у борщ? Але він походить із Середземномор’я. Такий самий зайда, як морква, картопля чи капуста.
Наше яблуко такий же екзотичний продукт, як і манго. Чорнобривці прийшли до нас із Центральної, Північної й Південної Америк у XVXVI столітті.
Маєте особливу любов до певних рослин?
До рясту. В дитинстві батьки виписували газету “Україна молода”. Там побачив рядок: “Джекі Чан ще буде довго топтати ряст”. Не міг зрозуміти, навіщо йому це робити. Ряст записаний навіть у назві моїх електронних пошт. Цей рід предмет моєї першої наукової роботи. Перше захоплення.
Чи варто остерігатися продуктів із ГМО?
ГМО це лише технологія. Ніж це добре, коли ми ріжемо собі помідор, і погано, якщо можемо порізати руки. Так само із ГМО. Це високоефективне втручання в геном. З його допомогою створюються високопродуктивні сорти, що мають багато вітамінів, стійкі до певних шкідників і хвороб. Звісно, якщо займатися ГМО недобросовісно, можна створити щось небезпечне. Але сорти, які вже вийшли на ринок, добре перевірені, з ними проблем не буває.
Небезпечною може бути і звичайна селекція. Був казус із картоплею, яку вивели для приготування чипсів. Вона призводила до харчових отруєнь.
Вам траплялося отруюватися рослинами?
Маю залізне правило споживати, контактувати, торкатися лише того, що знаю.
В українській флорі не багато отруйних рослин. Але вони все одно є, наприклад, цикута. Це представник родини селерових, до якої входять і селера, і кріп, і петрушка, і морква. Росте на болотах і вводить в оману своїм морквяним запахом. Але вона смертельно отруйна.
Картопля, виведена для приготування чипсів, призводила до харчових отруєнь
Торік до мене в соцмережах часто зверталися люди, яким потрапляли до рук гіркі представники гарбузових. Їх краще не їсти. Бо там є сполуки кукурбітацини це пристосування кабачків, огірків, динь, щоб уберегтися від шкідників. Пара в Німеччині з’їла гірке цукіні й отруїлася, чоловік навіть помер.
Чи не почуваєтеся в місті відділеним від природи?
Тут часто з’являється таке відчуття. Присадибної ділянки в мене немає. Вирощую розсаду цікавих сортів помідорів і перців на підвіконні. Це стало нашою традиційною розвагою, коли донька ще була мала. Навіть маю вдома хижі рослини для екскурсії. Росте в мене й й легендарна мандрагора.
У місті теж є багато цікавого. Вже кілька років відмовляюся від громадського транспорту, йду від дому до метро пішки. Задоволення значно більше. Маю час на контакт із природою. Рослини є всюди, їх лише треба вміти помічати. Проростають навіть крізь тріщини бруківки. Рейнутрія японська, яку ще називають сахалінською гречкою, має дивовижну здатність пробивати асфальт і руйнувати фундаменти будинків. Один британський супермаркет витратив майже 100 тисяч фунтів стерлінгів на облаштування своєї парковки, бо рейнутрія раз за разом зривала асфальтне покриття.
Чи маєте профдеформацію?
Без неї нікуди, але це навіть кращий спосіб насолоджуватися світом. Під час перегляду фільмів там перш за все цікавлять рослини. Наприклад, у стрічці “Захар Беркут”, події якої розгортаються у ХІІ столітті, в багатьох кадрах видно тонколучник чи золотарник. А він потрапив в Україну тільки після відкриття Америки. Цікаво розгадувати рослини у фентезійних фільмах, наприклад, із “Гри престолів”.
Правило споживати, контактувати й торкатися лише того, що знаю
Вас називають ботаніком у кедах. Це частина вашого образу?
Колись я часто ходив у кедах. Але не назвав би їх найзручнішим взуттям. Для значних відстаней віддаю перевагу кросівкам. Кеди лишаю для музею. Це частина мого образу: якщо відвідувачі очікують побачити тебе саме в такому взутті, навіщо їх розчаровувати?
Маєте улюблену страву?
Я за різноманіття не лише в природі, а й на столі. Найбільше мене цікавить пошук дивних комбінацій і незвичних смаків. Я за те, щоб кухня змінювалися. Багато людей люблять смажену картоплю, а от на смажену хурму дивитимуться з подивом. Я за неї. Під час обробки вона карамелізується. Чудово поєднується з капустою, листовим салатом, часником. Подібне характерне й для ківі, що чудово підходить для салатів. Ми довго не знали, що таке авокадо і як його використовувати. Потім почали готувати гуакамоле, модні тости, додавати в салат. Але в багатьох країнах цю рослину використовують саме в десертах.
Має свій фан-клуб
З Олексієм Коваленком ми познайомилися під час виконання пілотного проєкту з картування біотопів Національного природного парку “Пирятинський”, розповідає ботанік та еколог Юлія Вашеняк, 38 років. Треба було обійти понад 12 тисяч гектарів. Це важкувато. Але ми з Олексієм щодня поринали в чарівний світ кропиви. Ці тортури не виглядали такими жалючими завдяки гумору Олексія. Вразила також його ерудованість енциклопедична обізнаність у флорі лісостепу. Я багато почерпнула з тих поїздок. Окрема подяка йому за чудовий рецепт млинців із суцвіть акації.
Олексій на своєму каналі “Довколаботаніка” послідовно й успішно бореться із стереотипним сприйняттям ботаніки, як чогось необов’язкового чи нецікавого. Він знайшов оптимальне поєднання наукової точності й розважального компоненту. На його каналі не важлива тема відео. Вмикаєш будь-яке і знаєш, що буде цікаво, каже блогер 28-річний Артем Албул.
Заходи Олексія це ковток свіжого повітря в нашому музеї. У винайденому ним форматі інтерактивних освітніх програм інформація подається легко, жваво й невимушено, говорить 45-річна Юлія Комар, співробітник відділу музеології Національного науково-природничого музею НАН України. Він крута харизматична особистість. Ерудований, вправно і легко пояснює складні процеси в природі. Відчуває аудиторію, її настрій і зацікавленість. У нього навіть є свій фан-клуб.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН
