22-річний Євген ГРОМАДСЬКИЙ із Чугуєва на Харківщині в перші дні війни захищав Харків, коли туди намагалися зайти російські окупанти. На околиці міста спалив чотири ворожі танки. Тоді загинув батько Євгена підполковник Олег ГРОМАДСЬКИЙ, 48 років. Його машина підірвалася на нерозірваному снаряді.
Незадовго до повномасштабного вторгнення батько пішов на пенсію. Коли почалася війна, всидіти вдома не міг. Ми з хлопцями тоді стояли за кілька кілометрів від російського Бєлгорода. Прямою трасою з Російської Федерації до нас могло заїхати що завгодно. Тому її важливо було втримати. Батько був із нами на передовій, розвозив боєприпаси, розповідає Євген Громадський. 24 лютого колона ворожих “Градів” прорвалася через окружну. Ми їх чекали. Я працював з автоматичного гранатомета, батько з кулемета. Російська техніка загорілася. Наступного дня траса була заповнена попаленими машинами, розкиданими ракетами русня не пройшла. У тому бою втратив зв’язок із батьком. Ніхто не знав, що він загинув. А тоді командир батальйону сказав, що знайшли тіло.
Олег Громадський був кадровим військовим. Із 2015-го до 2016 року очолював 16-й окремий мотопіхотний батальйон “Полтава”, який тоді утримував промзону в Авдіївці на Донеччині. Після звільнення в запас разом з однодумцями створив “Штаб оборони Харкова” організація формувала батальйони тероборони й займалася мобілізацією населення перед загрозою небезпеки з боку Росії.
Євген Громадський закінчив Національну академію Національної гвардії. На війну пішов у званні офіцера. Має позивний “Гром”. 25 березня йому вручили орден Героя України.
Батько був найріднішою людиною. Після його смерті мститимуся всім, хто прийшов на нашу землю. Кожен постріл це моя помста, каже Євген Громадський.
У травні він отримав тяжке поранення осколок гранати зламав щелепу та лицьову кістку. Місяць провів у госпіталі. А тепер захищає Україну поблизу Харкова.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”
