Українська мова значно багатша, ніж здається на перший погляд.
Деякі слова, які сьогодні помилково називають суржиком, а насправді мають давню історію та зустрічаються у творах українських класиків.
На каналі Розумій і кажи опублікували добірку слів, які до суржику не мають ніякого відношення.
Просьба
Ні, це слово – не суржик. Його можна знайти у творах класиків української літератури:
“Ні просьби, ні грозьби не чує…” (М. Вовчок)
Це слово, як і низка інших, прийшло в українську мову зі старослов’янської та зберегло свій первісний вигляд протягом століть. Подібні архаїзми є в нашій мові і їх не варто цуратися.
Проте є одне “але” здебільшого архаїзми на кшталт “просьба” й інші мають урочисте або ж іронічне забарвлення.
Звісно, у сучасній розмовній мові доречніше використовувати прохання, і саме так я зазвичай і роблю. Але в певному контексті – для стилістичного ефекту, урочистості чи легкої насмішки – просьба цілком піде.
Везе тобі
Знов таки деякі несповнені розумом люди навіщось борються з цією сполукою, але в ній також немає нічого погано.
Вислів везе тобі – це синонім до “щастить тобі”, і він також трапляється у творах класиків:
“Не везе, брат, мені, ні в чому на світі не везе!” (Панас Мирний)
Але якщо вам не подобається, то вживайте “щастить тобі” або “таланить тобі”.
Болільник
Це теж українське слово, утворене від боліти – тобто страждати, переживати, уболівати. Цілком логічно, що той, хто боліє за когось чи щось – це болільник.
Так, у мові закріпилося й слово вболівальник, але й болільник – не менш природне й правильне. Проте чогось на нього повісили клеймо “суржик”.
Українська мова має десятки яскравих, влучних і колоритних слів, якими легко замінити нав’язаний російський сленг.
Замість грубих кальок і чужих висловів, варто частіше згадувати питомі українські слова, що звучать дотепно та по-справжньому красиво. Бо “ліньки”, “мотлох” чи “халепа” не лише милозвучніші – вони ще й допомагають очищати наше мовлення від усього чужого й непотрібного.
