Підприємство роками працювало спокійно, а потім поруч із парканом виріс житловий квартал – і санітарно-захисна зона раптом “не витримується”. Далі – проблеми з дозволом на викиди, перевірки та скарги мешканців. Донедавна вийти з такої ситуації було майже нікуди: стара процедура зникла разом із профільним законом, а нової не було.
У 2026 році держава нарешті закрила цю прогалину. Тепер розмір санітарно-захисної зони можна офіційно встановити, зменшити або переглянути – за процедурою медико-санітарної регламентації.
Що змінилося у 2026 році
Наказ МОЗ від 13.01.2026 № 40 вніс зміни до державних санітарних правил ДСП-173: розміри зони, які відрізняються від нормативних, відтепер визначаються через медико-санітарну регламентацію за статтею 46 Закону “Про систему громадського здоров’я”.
У вересні з’явився й практичний документ – методичні рекомендації, затверджені наказом МОЗ від 14.09.2026 № 1350: що досліджувати, як рахувати і за якою структурою оформлювати звіт. Саме на них спирається проект СЗЗ – документ, який визначає межі зони з урахуванням розміщення об’єкта, технології, потужності, поводження з відходами та рівнів впливу на межі житлової забудови.
Принцип незмінний: зменшити зону можна лише тоді, коли розрахунки й натурні дослідження підтверджують, що на межі житла не перевищуються державні медико-санітарні нормативи – за забруднюючими речовинами, шумом, вібрацією, випромінюванням.
Кому доведеться переглядати розмір зони
Це об’єкти, у нормативній зоні яких опинилося житло, соціальна інфраструктура чи землі під забудову, – зону зменшують до фактичних відстаней. Це виробництва, для яких ДСП-173 взагалі не встановлює норматив: нові технології, нетипові процеси.
Переглядати розмір доведеться й тим, хто розширюється, реконструюється або змінює технологію чи потужність. Окрема категорія – підприємства, яким зону колись встановили висновком держсанепідекспертизи з обмеженим строком дії.
Правила дозволяють і збільшення зони – але не більш ніж утричі. Якщо цього мало, підприємству доведеться змінювати технологію, скорочувати викиди чи перепрофільовувати об’єкт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як визначити, чи прогрівся грунт для посадки овочів: лайфхак спрацює на 100%
Як проходить процедура
Спершу – попередній аналіз: нормативний розмір за ДСП-173, фактичні відстані до житла і вибір шляху. Далі розрахунки розсіювання забруднюючих речовин, шуму та вібрації, за потреби – електромагнітних полів. Акредитовані лабораторії виконують вимірювання на межі зони і на межі житла, окремо готується оцінка ризику для здоров’я.
Готові матеріали передають до установи, уповноваженої МОЗ, – Інституту громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва або Київського міського центру контролю та профілактики хвороб. Установа затверджує звіт з обґрунтування нормативу.
Потім документи розглядає Комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ – до 60 календарних днів. При позитивному рішенні проект нормативу йде до міністерства, а розмір зони затверджується наказом МОЗ із реєстрацією в Мін’юсті.
“Найбільше часу забирає не розгляд у Комітеті, а підготовка вихідних даних. Якщо на підприємстві не впорядковані джерела викидів і немає свіжих вимірювань, процедура затягується ще до подання документів”, – зазначають у SEC ECOLOGY (СЕК Еколоджи), яка супроводила понад 500 підприємств.
Коли можна обійтися чек-листом
Не кожному об’єкту потрібен повний цикл. У ДСП-173 з’явився додаток 24 зі зміненими розмірами зон та умовами застосування: якщо підприємство їм відповідає, регламентація не потрібна.
Достатньо заповнити чек-лист, зберігати його весь період діяльності й протягом місяця надіслати копію до центру контролю та профілактики хвороб.
Затверджений норматив діє, поки об’єкт відповідає умовам застосування. Тому параметри, закладені у звіт, підприємство має витримувати постійно – інакше процедуру доведеться проходити знову.
На успішний ріст і розвиток розсади впливає багато чинників.
Одним із найважливіших – час доби, в який краще її садити. Про те, коли краще садити розсаду – вранці, вдень чи ввечері – пише Gazeta.ua.
