12 жовтня Євросоюз схвалив найширший пакет санкцій проти Росії за кілька днів до автоматичного вступу у дію “пекельних” санкцій від США за законом Грема-Блюменталя. Паралельно розвивається інший життєво важливий для України трек.
Змагання за мирний план чи чергова політична гра, розбиралася Gazeta.ua.
Є від чого. У Кремлі оскаженіли через рішення Ради ЄС
Наймасштабнішим розширенням обмежень для росіян відповіла Європа на “дизельну” угоду чинного президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним. 12 жовтня Рада міністрів закордонних справ ЄС остаточно затвердила попередньо схвалений 7 жовтня 22-й пакет санкцій проти Росії. Пакет включає понад 1600 позицій, переважно для російського оборонно-промислового комплексу.
Зокрема, під обмеження підпадають складові виробництва балістичних ракет і ракетних комплексів, об’єкти і виробничі потужності Роскосмосу та заводи, на яких виготовляють дрони і комплектуючі, а також судноремонтні підприємства. Та, можливо, найголовніше – обмеження на компанії з третіх країн, котрі постачають РФ комплектуючі до зброї.
Готові, та не раді. Чим європейці в’їли Кремль
Судячи з першої реакції Росії, новий пакет – дошкульний. Під обмеження підпали девелопер “Самолет”, його генеральна директорка Анна Акіньшина та президент компанії Black Horse Володимир Соколов – обидва за найм робітників і за сприяння реалізації спільних проєктів із КНДР. За балотування до Держдуми від тимчасово окупованих територій та інші дії під санкції потрапили колишній в. о. прем’єра України Сергій Арбузов і так звана “мер” Ялти Яніна Павленко. Також обмеження накладені на президента Російської академії ракетних та артилерійських наук Василя Буренка.
Назовні одним із перших прокоментував 22-й пакет санкцій від ЄС заступник голови Ради Федерації РФ Костянтин Косачов: “Цей та 23-й пакет санкцій закінчаться тим же, що й попередні, – провалом санкційної політики Євросоюзу”.
Продемонстрували. У чому сила та чи є слабкість
Європа знову демонструє єдність, заявила висока представниця ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас: “Ми робимо процес виробництва Росією зброї… значно складнішим, повільнішим і дорожчим”.
Натомість у Росії втішаються – жодного олігарха у списках немає, а обмежити видачу віз росіянам Євросоюз лише погрожує. Отже, Кремль розлютився не так через зміст, як через сам факт нового пакету санкцій. Чому?
Сварка через океан. Донні вже не той?
Дональд Трамп відразу після оголошення “дизельної” угоди заговорив про вибори в Україні, згодом – про енергетичне перемир’я. На секторальне припинення вогню, за його словами, погодилися обидві сторони. Однак президент України Володимир Зеленський заявив, що дізнався про цю домовленість, хоча й погодився на перемир’я за умови згоди Москви.
12 жовтня, після оголошення ЄС 22-го пакету санкцій, речник президента РФ Дмитро Пєсков заявив: “Нам потрібне не перемир’я, а сталий мир на багато наступних поколінь”. Проте Путін нібито готовий припинити удари по Україні на одну добу в день голосування, якщо будуть вибори.
Сварка за океаном оголила реальні умови угоди – дизель в обмін на вибори та послаблення санкцій
Ця сварка напіввідкрила можливі справжні домовленості між Трампом і Путіним: дизель в обмін на “полегшений” пакет санкцій від ЄС та на вибори в Україні. І найголовніше – не введення “пекельних” санкцій Грема-Блюменталя.
Якщо Трамп не виконує умови угоди, це означає як мінімум скорочення його реального впливу. 22-й пакет санкцій від ЄС явно є складовою “пекельних” санкцій, які Трампу не зупинити.
“Пальне на вибори”. Щось пішло не так і не туди
Дозвіл США на закупівлю російського дизелю матиме хоч якийсь сенс тільки в одному випадку – якщо буде енергетичне перемир’я і Росія протягом наступних двох-трьох місяців зможе експортувати достатню кількість пального, пояснив виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко.
“Зараз РФ через українські удари по НПЗ просто фізично не може забезпечити ті обсяги, які потрібні Трампу для падіння цін”, – звернув увагу він.
Більше червоного. Кому насправді буде дизель
Росія експортує 2% дизелю, це сумарно на дев’ять днів забезпечення тільки США, не кажучи про світові ринки.
“Тому угода не про дизель, а про вибори, – зазначив президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко. – Дизель це червоні штати Трампа, умовний фермер із Айови. Говорячи про дизель, він дає пас своєму виборцю”.
Росія, на думку експерта, інтригує заради втрати Трампом контролю за Конгресом, тому він намагається балансувати. Проте формування майбутнього – улюблена тактика Дональда ще з часів бізнесменства – спрацьовує лише за наявності широкого впливу.
Тиждень сили. Навіщо Україні підбадьорювати партнерів
Євросоюз якраз і показав, що насправді цей вплив обмежений.
“Після певних дивних кроків останніх днів Європа має проявити твердість і діяти рішуче, – заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. – Тиждень має стати тижнем сили… та мобілізації наших дипломатичних зусиль. Нам потрібен мир, здобутий силою, а не поступками”.
Україні потрібен мир, здобутий силою, а не поступками союзників
Отже, офіційний Київ натякає на інтенсивні кулуарні консультації, де ЄС ризикує програти. Програти – що?
Судячи з коментаря державного міністра ФРН з питань Європи Гюнтера Кріхбаума, Німеччина розраховує на продовження співпраці зі США у форматі PURL. Нагадаємо, цей формат передбачає закупівлю американської зброї для нас за європейські кошти. Тож сподівання Кріхбаума є тестом на трансатлантичну єдність.
Невипадково Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алекс Грінкевич презентував План дій Альянсу у разі російського вторгнення (“Теорія перемоги”). За ним, Європа має суттєво посилити підтримку України.
