Бізнес повідомляє про інформаційний тиск і боїться говорити відкрито. Серед шести доменів, походження яких ми взялися перевіряти, – навіть адреса з прізвищем Давида Арахамії. А сліди з інших сайтів приводять до незвичайного інформаційного поля навколо співзасновника Everstake Євгенія Зайферта: безліч нейтральних історій поряд із гучним негативним досьє, яке саме визнає брак доказів. Хто все це створює – і чи є Зайферт мішенню, чи знає про цю конструкцію більше, ніж здається?
Сайт з прізвищем Арахамії. Поки що порожній
За даними Akcioma, підприємці скаржаться на інформаційний тиск, але бояться говорити про нього відкрито. За словами ініціатора цієї перевірки, представники бізнесу розповідають про негативні публікації та пропозиції прибрати їх за гроші. Імена називати відмовляються: бояться, що після публічної скарги отримають не захист, а нову хвилю матеріалів, додаткові вимоги й ще більші репутаційні втрати.
На цьому тлі ми отримали перелік інтернет-адрес, походження яких варто перевірити. Одна змусила зупинитися одразу: arahamia.com. У назві – прізвище Давида Арахамії, голови фракції «Слуга народу» у Верховній Раді.
Але за адресою, згідно з оглядом від 11 листопада 2026 року, не було жодного викривального тексту чи біографії. Лише технічна заглушка FASTPANEL, яку зазвичай бачать, коли вебсайт на сервері ще не налаштований. Навіщо реєструвати домен із прізвищем такого політика – якщо на ньому поки нічого немає? Під майбутні матеріали? Для перепродажу? Для іншого проєкту, який узагалі не має стосунку до депутата? Жодного з цих пояснень ми поки не можемо обрати.
Сам факт існування arahamia.com не означає, що Давид Арахамія зазнав шантажу, що сайт пов’язаний із ним або що його хтось готував для атаки. Немає й доказу, що саме з цієї адреси підприємцям надходили вимоги. Але у журналістському пошуку така знахідка – причина перевірити, хто збирає навколо себе домени з політично чутливими назвами.
Тут починається друга частина історії. Арахамія – лише один із шести доменів у переданому нам списку. Решта назв виглядають так, наче їх добирали для абсолютно різних аудиторій: міжнародна редакція, «антидоксингова» організація, архів кримінальних досьє, ресурс із політичним забарвленням і сайт, присвячений людині зі світу криптовалют. Що може їх об’єднувати?
Шість доменів. Шість ролей
arahamia.com – технічна заглушка станом на 11 листопада. Найвідоміше прізвище в цьому переліку не супроводжувалося жодним публічним матеріалом. Це може виявитися важливим, а може – випадковістю. Спочатку потрібна історія реєстрації та публікацій.
makondo.net – за попереднім оглядом, сайт подавав себе як міжнародну новинну агенцію з брюссельською прив’язкою та шістьма мовами. Але самопрезентація ще не підтверджує наявності редакції, акредитації або реєстрації компанії. Хто фактично видає цей медіапроєкт – окреме питання.
kartel-khimprom.com – архів досьє та публікацій із різкими кримінальними заголовками. На самому ресурсі є вказівка на Makondo Ltd як власника й посилання на makondo.net. Тобто принаймні два сайти не просто схожі: один публічно декларує стосунок до іншого. Чи існує згадана юридична особа і кому вона належить, потрібно перевірити за реєстрами.
stopdox.org – позиціонувався як StopDox Foundation: поради для людей, які постраждали від оприлюднення персональних даних, і форма для звернень. Доказів того, що форма використовувалася для збору відомостей про майбутніх жертв, немає. Перевірки потребують і швейцарська реєстрація організації, і політика обробки інформації.
kremlinbot.com – під час попередньої перевірки перенаправляв відвідувача на kremlinbot.ru.
evgeniyzeifert.com – найпомітніша інформаційна аномалія серед шести. Замість звичайного корпоративного профілю – приблизно шість десятків коротких російськомовних текстів про персонажів із прізвищем Зайферт, з ілюстраціями, схожими на ШІ-генерацію. Чому хтось інвестує час і ресурси в таку кількість матеріалів довкола одного імені? І чи знає про цей проєкт людина, чиє ім’я він використовує?
Слід у DNS: просто збіг?
У доменних даних makondo.net та kartel-khimprom.com зафіксовано однакову пару серверів імен Cloudflare: koa.ns.cloudflare.com і zainab.ns.cloudflare.com. За даними сервісів історії доменів, вони з’явилися з різницею приблизно в добу – 20 та 21 вересня 2026 року. Окремо сайт KARTEL KHIMPROM сам посилається на Makondo як на власника.
Тут потрібна точність. DNS-сервери – не паспорт оператора. Cloudflare пояснює, що за типової конфігурації сервіс прагне використовувати однакові назви серверів для доменів одного облікового запису, хоча можливі винятки. Тому збіг – технічна ознака потенційно спільного адміністрування, а не доказ спільного власника, і тим більше не доказ участі конкретної людини.
Але у цифровій інфраструктурі Makondo виявляється ще одна цікава деталь. Окрім основного сайту, існує піддомен perimetr.makondo.net із промовистою назвою «Периметр». За результатами попередньої технічної перевірки, він пов’язаний з IP-адресою 89.108.83.244, реєстраційні дані якої вказують на Москву, зокрема Ленінградський проспект. Таким чином, у проєкту, який позиціонує себе як міжнародне інформаційне агентство з Брюсселя, простежується можливий російський інфраструктурний слід. Сама по собі адреса провайдера не доводить ані фізичного розташування сервера в Росії, ані того, хто ним керує. Однак виникає питання: хто орендує цю інфраструктуру, які функції виконує «Периметр» і чи має він стосунок до адміністрування KARTEL KHIMPROM та інших досліджуваних ресурсів? Адже за міжнародною вивіскою може стояти зовсім інша географія технічного управління, і саме її встановлення здатне наблизити нас до відповіді на головне питання розслідування: хто насправді керує цією мережею сайтів?
Тепер найцікавіше: на архівному сайті, який публічно пов’язує себе з Makondo, є окреме досьє на Євгенія Зайферта. І воно ставить під сумнів найпростішу версію цієї історії – що людина, про яку пишуть негатив, неодмінно є жертвою.
Хто такий Євгеній Зайферт?
Євгеній Зайферт (латиницею — Yevhenii Zaifert або Yev Zaifert, російською — Евгений Зайферт) — співзасновник криптовалютної компанії Everstake.
У 2022 році компанія Everstake публічно назвала Yev Zaifert своїм співзасновником. Тоді ж у пресрелізі йшлося про допомогу Україні криптовалютою: Everstake заявляла, що компанія та її співзасновники разом пожертвували близько 10 мільйонів доларів, з яких 9 мільйонів приписували Зайферту. Це задокументована заява компанії, а не незалежна перевірка кожної транзакції.
Ім’я співзасновника технологічного бізнесу природно присутнє в публічному просторі. Проте частина сторінок, які з’явилися восени 2026-го, виглядає незвично навіть за мірками репутаційного маркетингу. Видання 368.media писало про yevheniizaifert.net та zaifertyevhen.com – сайти з історіями безлічі людей, які нібито мають те саме ім’я: будівельника, дієтолога, колекціонера, рієлтора та інших. Незалежного доказу, хто замовив їх наповнення, в описаних матеріалах немає.
У цифровому маркетингу таку конструкцію можна перевіряти як потенційний SEO-шум. Пошуковики індексують сторінки за іменами, формулюваннями, посиланнями. Якщо за одним запитом створити десятки публікацій, теоретично можна спробувати змінити картину видачі. Однак наявність десятків сторінок не доводить ані успішного витіснення критики, ані того, що їх створював Зайферт. Потрібні архіви Google, історія ранжування, беклінки, CMS-ідентифікатори та сліди оплати.
І все-таки є деталь, яка робить цю історію нетиповою. Паралельно з нейтральними та сприятливими згадками в іншому куточку того самого цифрового сюжету з’являється негативне досьє. Не просто критична публікація – а текст, який, уважно прочитаний, не підтверджує найгучніших слів на власній обкладинці.
Негативне досьє, яке не доводить своїх звинувачень
На kartel-khimprom.com сторінка, присвячена Зайферту й оновлена 21 жовтня 2026 року, має статусні позначки російською: «В розыске», «Подозреваемый», «учредитель Химпром». Читач, який побачить лише картку вгорі, може вирішити, що перед ним підтверджений розшук і встановлена причетність до кримінального середовища.
Але в самому тексті цього досьє написано інше. Автори визнають, що не встановили чинного розшуку саме Зайферта, повідомлення йому про особисту підозру чи обвинувального вироку. Вони також зазначають, що не довели ототожнення Зайферта з іншою людиною, про яку раніше писали російські видання. Досьє розбирає різні публікації та процесуальні документи – і водночас обережно застерігає, що ці дані не дають права приписувати бізнесмену конкретні злочини.
Отже, перед нами перевірювана внутрішня суперечність: у картці стоять гучні статуси, а в тілі публікації немає доказової основи для них. Причина може бути буденною – погане редагування, автоматичний шаблон, спроба залучити трафік або неперевірені теги. Але журналіст не має права зупинятися лише на цьому поясненні.
Бо тут виникає ще одна версія, і вона незручна для всіх сторін.
Чи може негатив бути частиною алібі?
Уявімо не висновок, а механізм, який варто перевірити. Невідомий замовник розміщує масив позитивних або нейтральних матеріалів про людину, щоб впливати на пошукову видачу. Водночас десь поруч з’являється негативне досьє, але без підтверджених звинувачень. Для стороннього спостерігача це виглядає як напад на репутацію. А сам фігурант, якщо його запитають про підозрілі сайти, теоретично може відповісти: «Погляньте, вони ж пишуть погане і про мене».
Так народжується гіпотеза інформаційного алібі: негативний матеріал може не лише шкодити, а й створювати образ людини, яка потерпає від тієї самої кампанії. Якщо його зміст не підтверджений, він може бути особливо зручним для демонстрації несправедливого переслідування. Тоді питання звучить інакше: хто замовив негатив і хто від нього насправді виграє?
Але важлива межа: немає доказів, що Зайферт замовляв досьє на себе, фінансував сайти з однофамільцями або керував хоча б одним із шести названих ресурсів. Факт публікації про нього не встановлює ні його участі, ні авторства. Цілком можливо, що перед нами реальна атака сторонніх осіб або хаотичне поєднання сайтів, які взагалі не мають спільного замовника. Обидві версії треба перевірити однаково ретельно.
Іншими словами, питання «Зайферт – жертва чи режисер?» – не готова відповідь і не приховане звинувачення, а маршрут перевірки: хто зареєстрував домени, хто завантажував матеріали, хто платив за розміщення, хто мав доступ до кабінетів і чому в цій конструкції виникло його ім’я.
Бізнес, який боїться
До первинних повідомлень про тиск потрібно повернутися, бо саме з них почалося розслідування. Підприємці бояться називати себе не через відсутність проблеми, а через можливі наслідки розголосу: нові публікації, репутаційні атаки та вимоги. Вони також не вірять, що після відкритої скарги отримають дієвий захист від поліції чи держави.
Ім’я в центрі історії – ще не ім’я організатора
Зазвичай розслідування шукає людину, яка намагається приховати своє ім’я. Тут, навпаки, одне ім’я повторюється надто помітно – і в текстах із позитивним відтінком, і в матеріалі з гучними, але непідтвердженими позначками. Чому? Відповідь може виявитися зовсім не такою, як підказує перше враження.
Ми не можемо назвати Євгенія Зайферта організатором цієї історії. Але й автоматично вважати його жертвою лише тому, що один із сайтів написав про нього погане, – журналістська помилка. Розслідування починається саме там, де закінчуються зручні версії. Із запитання: хто насправді стоїть за цими сайтами?
Джерело: Akcioma
