Стримати дракона. Як у Китаї пройшли перемовини держсекретаря США з Сі Цзіньпіном

Після Мюнхенської безпекової конференції 2024 року Захід посилив свою увагу до Китаю. Чи вдалося ключовим політикам світу розгадати, якою є насправді позиція Піднебесної, – з’ясовувала Gazeta.ua.

Напруга зростає

26 квітня 2024 року держсекретар США Ентоні Блінкен завершив триденний візит до Китаю. За десять днів до нього теж три дні у Піднебесній провів канцлер ФРН Олаф Шольц. Між цими двома візитами Конгрес і Сенат США ухвалили, а президент Джо Байден підписав пакет законів про допомогу Україні, Ізраїлю, Тайваню та про конфіскацію “заморожених” активів Росії.
Офіційний Пекін із роздратуванням прокоментував ці рішення, як і раніше висловив незадоволення Шольцу європейськими санкціями.
Голові Китаю Сі Цзіньпіну було чого нервувати: пакет законів передбачав, зокрема, економічні санкції (закриття ринків) та заборону мережі Tik-Tok. Китайська сторона вимушена була визнати: відносини із США у не найкращому стані. Тому візит Блінкена, та ще й триденний, мав на меті врегулювати гострі питання.

Туман невизначеності

Досі Китаю вдавалося залишатися “над конфліктом”. По кризі у секторі Гази Піднебесна послідовно закликає до вирішення гуманітарних питань. Щодо ситуації в Україні, офіційний Пекін виклав свої тези для мирного врегулювання, які містили абстрактні заклики до порозуміння, припинення бойових дій тощо.
Більше конкретики додав міністр закордонних справ Китаю Ван І на Мюнхенській безпековій конференції (середина лютого 2024 року), де наголосив на повазі до суверенітету і територіальної цілісності держав світу. Схоже, це висловлювання було сприйняте Заходом як сигнал до готовності Пекіна зайняти чітко окреслену позицію. Голова європейської дипломатії (високий представник ЄС) Жозеп Боррель закликав Китай припинити підтримку країни-агресорки (Росії) та приєднатися до “Української формули миру”.

Не так зрозуміли?

Відповідь на цей заклик Європа отримала через два місяці, у квітні 2024 року. Канцлер Німеччини, коли повернувся додому з Китаю, заявив, що Сі підтримав Глобальний саміт миру у Швейцарії. Але офіційний Пекін виправив – конференцію миру за участі як України, так і Росі.
Різночитання у такому важливому питанні свідчить, з одного боку, про обтічність формулювань Китаю. З іншого, видає бажання Заходу, принаймні, Євросоюзу, залучити Пекін до саміту у Швейцарії.
Тому з’ясувати позицію Піднебесної взялися Сполучені Штати.

Тестовий Тайвань

Рішення про допомогу Тайваню, з точки зору Сі, є порушенням обіцянки Вашингтона дотримуватися принципу “одного Китаю”. Справі трохи зарадила міністерка фінансів США Джанет Йеллен, яка під час поїздки до Піднебесної домовилася про активізацію чинних та створення нових робочих груп по основних спірних економічних питаннях. Тоді це було важливе зрушення.
Але на початку квітня, коли Блінкен був у Європі, Байден по телефону поговорив із Сі, причому тональність перемовин була не надто дружньою. Президент США дав чітко зрозуміти своєму китайському співрозмовнику, що незадоволений торгівлею Китаю з РФ. Та Сі був на своїй хвилі. Максимум, до чого домовилися два лідери – у разі кризи мати прямий зв’язок.

Останні червоні лінії

Підтвердження цієї домовленості, як і інших під час зустрічі Байдена та Сі у Сан-Франциско, привіз Блінкен у США як основний результат. Якщо зважити на тональність перемовин, держсекретар здійснив майже неможливе.
Бо офіційний Пекін цього разу майже не приховував емоцій. Із міністром закордонних справ КНР Ван І американський гість спілкувався протягом п’яти годин, навіть пообідали разом. Китайський співрозмовник зажадав від США безумовно дотримуватися принципу “одного Китаю”, не перетинати “останні червоні лінії” та бути “партнерами, а не суперниками”. (Нагадаємо, цей принцип полягає у непідтримці незалежності Тайваню). Наостанок він зазначив, “негативні чинники наростають. Законні права Китаю на розвиток необгрунтовано порушуються”.
Ми конкуренції не боїмося, заявив Сі Цзіньпін під час зустрічі з Блінкеном, але вона має бути заради спільного розвитку, а не перетворюватися “у гру з нульовою сумою… Як тільки це фундаментальне питання буде вирішене, тільки тоді відносини реально покращаться”.

Жорсткий стиль

Ентоні Блінкен вирішив теж не приховувати емоцій. За даними представника Держдепу США Метью Міллера, окрім актуальних і гарячих питань, він висловив Сі “занепокоєння підтримкою Китаєм російського ВПК”, оскільки, на думку США, без такої підтримки Росія не змогла б продовжувати бойові дії на території України. Сам Блінкен, за підсумками зустрічі анонсував нові антикитайські санкції.
Це справді максимальний результат, враховуючи супровід із негативних заяв на адресу Китаю. Тому Блінкен мав підстави назвати розмови у Пекіні конструктивними. Наприклад, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив: Китай хоче мати добрі стосунки із Заходом, але, доки він підживлює країну-агресорку, це неможливо. Як зазначив Столтенберг, Росія минулого року імпортувала з Китаю 90% мікроелектроніки, що використовується для зброї. Слова Столтенберга є прямим продовженням того, що озвучував Блінкен у Пекіні. Але пролунали вони у Берліні, де 26 квітня відбулося чергове засідання групи партнерів України “Рамштайн”. Але генсек НАТО виголосив ще один заклик – знизити залежність від китайських ресурсів, у тому числі і енергетичних. Раніше такі заклики лунали на адресу Росії. Випадковість заяв очільників такого рівня виключена. Тоді це новий розворот Європи – від Китаю.

Конкуренція за Європу

Щоб зрозуміти, варто повернутися у середину квітня. Канцлеру ФРН у Китаї вдалося домогтися, як не покращення, то бодай не погіршення відносин. Це немало, – наголосив політичний експерт Євген Савісько. Тому держсекретар США летів до Пекіна, маючи на меті ще й запобігти появі ситуативного тандему “ФРН-КНР”.
“Такий альянс змінить геополітичний баланс на Євразійському континенті, що обмежить вплив США, – зазначив Євген Савісько. – А Німеччина збереже те посилить свою ключову позицію у Європі”.
Повернувшись до Німеччини з Китаю, Шольц наразився на критику за тісну співпрацю з ним, звернув увагу провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов. 25 квітня федеральна контррозвідка арештувала активіста партії “Альтернатива для Німеччини” за підозрою у шпигунстві на користь Китаю.
Показово, що саме цими днями, коли Блінкен був у Пекіні, Олафу Шольцу дісталося від ексміністра оборони Великобританії Бена Воллеса за нерішучість у допомозі Україні (питання постачань Taurus).
На цьому тлі очікується візит Сі до Франції. “Китай сподівається на поліпшення відносин із ЄС , коли у другому півріччі 2024 року у Раді Євросоюзу головуватиме Угорщина, – наголошує Андрій Мартинов. – Тобто, Китай, як, до речі, і Трамп, робить ставку на двосторонні відносини із країнами-членами ЄС, а не зі структурами ЄС”.

Краще ніж гірше

Сполучені Штати у результаті поїздки держсекретаря мають домовленості про спілкування. Це вже багато з огляду на закритість офіційного Пекіна. Більше того, навіть обтічність висловів Ван І та Сі є вагомим аргументом не лише для США, а й для союзників про схильність КНР до продовження співпраці з Росією. Опосередковано про це свідчить і намір Путіна відвідати Пекін у травні, хоча Сі Цзіньпіна чекають у РФ аж у жовтні. Фактажу більш ніж достатньо для США, щоб зарахувати Китай до ворожого табору і розпочати повномасштабний тиск.

Розірвати ланцюги агресії

Але найближчим часом цього не станеться, – вважає Андрій Мартинов.
Принаймні, до президентських виборів у США. “Блінкен намагається дати сигнал Пекіну, що Байден на другий термін кращий за Трампа. Тим паче, в американських університетах розгортаються протести проти війни у секторі Гази, тому Байден нині не у найкращій формі для передвиборчої кампанії. “Торгова війна” між двома наддержавами не вщухає, тому можна зробити висновок, що Блінкен із місією не впорався. Він просто не міг цього зробити”, – резюмував експерт.
А от інше завдання – не допустити повномасштабної війни за Тайвань – держсекретар США, схоже, виконав. Штати не у змозі “витягти” три війни одразу, зазначає Євген Савісько, тому важливо було не допустити масштабної війни на Тайвані. Що і було зроблено, бо така війна суперечить інтересам Китаю, США та навіть Росії.
Але це не означає припинення критики КНР. Навпаки, найближчими тижнями вона може посилитися, хоча і не матиме швидкого результату. Gazeta.ua звертала увагу на інтриги навколо саміту миру у Швейцарії. Участь Китаю може бути дипломатичним проривом, а реактивність Росії напряму залежить від ситуації на полі бою. Яка, у свою чергу, обумовлюється тим, чи продасть Китай країні-агресорці ресурси та комплектуючі для виробництва зброї.