Учасникам експериментального проєкту зі створення груп протиповітряної оборони за участю підприємств можуть знадобитися окремі податкові механізми. Таку позицію висловила адвокатка судової практики Juscutum Ксенія Межова в авторській колонці для РБК-Україна.
За її словами, постанова Кабінету Міністрів №1506 від 19 листопада 2025 року передбачає залучення підприємств незалежно від форми власності до утворення груп ППО. Йдеться не про створення бізнесом самостійних збройних формувань, а про участь у визначеній державою системі та під управлінням військового командування.
Така участь може вимагати коштів на засоби виявлення й протидії повітряним загрозам, їхнє обслуговування, підготовку персоналу та інфраструктуру. Межова вважає, що для бізнесу принциповим є передбачуваний порядок, за яким ці витрати відображатимуться в бухгалтерському й податковому обліку.
Окремо авторка звертає увагу на ПДВ. Звільнення постачання певного обладнання від цього податку та право покупця на податковий кредит — різні механізми, які не варто ототожнювати. Їх застосування, на її думку, залежить від виду й класифікації обладнання, умов постачання, статусу учасників операції та конкретної норми законодавства.
Як ілюстрацію фінансового навантаження вона наводить умовний проєкт вартістю 10 млн грн: за оподаткування поставки за ставкою 20% сума ПДВ становила б 2 млн грн. Це не дані про витрати конкретної компанії, а приклад того, чому бізнесу важливо заздалегідь розуміти податкові наслідки інвестицій у захист.
Витрати на приватну ППО також можуть по-різному впливати на податок на прибуток. Частину обладнання можуть обліковувати як основні засоби, а інші видатки — як поточні, тому порядок амортизації та податкові різниці матимуть значення для підсумкових зобов’язань підприємства. Саме фінансування ППО, наголошує Межова, не означає автоматичного зменшення податку на прибуток на всю суму витрат.
Ще складнішою є модель спільного захисту для кількох компаній на одному промисловому майданчику. Вона потребує відповіді, хто володітиме обладнанням, як оформлюватимуть внески та чи виникатимуть операції з постачання послуг між учасниками. Авторка пропонує розробити типові правові й податкові моделі для таких проєктів, аби учасники державної системи могли планувати витрати без додаткової невизначеності.









