Роман Шухевич був успішним підприємцем

Члени Організації українських націоналістів планували випускати содову воду

“Ми почали швидко розвиватися. Відкривали кожні два-три місяці нові відділи. Набирали до праці колишніх політичних засуджених. Вели дві каси. Одну нормальну, а другу “під столом”, так звану чорну книгу, не для податкового бюро. З другої робили вклади в Організацію українських націоналістів”, писав у книжці “Фама”. Рекламна фірма Романа Шухевича” Богдан Чайківський.

Автор спогаду був компаньйоном одного з керівників Організації українських націоналістів Романа Шухевича, якого ще знали під псевдо “Дзвін”. У 1930 роках разом діяли на Галичині, що тоді входила до складу Польщі. Оунівець підтримував силову діяльність організації, яку вели у відповідь на репресивну політику влади проти українців.

1934-го поліція проводить масові арешти серед членів ОУН. За грати потрапляє і Шухевич. За три роки по амністії виходить на волю. Працювати за спеціальністю інженер-будівельник і проєктувальник мостів не має права. Щоб утримувати дружину й сина, вирішує розпочати власну справу.

Чує від трьох друзів-політ­в’язнів про невдалий початок роботи рекламного агентства, що збанкрутувало за кілька місяців. Шухевич пропонує спробувати ще раз. Так у березні 1937 року виникає рекламне агентство “Фама”.

Оунівець береться за налагодження мережі. Звертається до членів “Молодої громади”, колишніх вояків Української галицької армії й Українських січових стрільців, щоб допомогли з розголосом. Обіцяє, що фірма зароблятиме гроші для ОУН.

Приятелі збирають оголошення. Раз на кілька днів обходять крамниці й фірми та пропонують послуги. Обіцяють найкраще оформлення, цікаві малюнки й тексти.

Домовляються про розміщення в газеті “Діло”. Там дають знижку 75%. Газета партії “Фронт національної єдності” бере 15% звичної ціни. Завдяки таким знижкам, справа розвивається.

“Ми давали навіть еротичні оголошення, згадував Богдан Чайківський. Якось на одній рекламі була намальована дівчина, що виставила коліно. Нас почали застерігати: “Нащо ви коліна показуєте? То непристойно!” Але то добре для реклами, як потім переконувалися. Оголошення були цікаві. Тексти розробляли у вигляді порад. Наприклад, як вкладати тютюн у папірці “Калина”.

Замовники переконуються в дієвості нестандартних підходів. Формується база постійних клієнтів. Рекламістам повністю довіряють і погоджуються оплачувати всі їхні послуги.

“Фама” починає декорувати вітрини. Крамниці кооперативів “Центросоюз” і “Маслосоюз” змінюють дизайн кожні три місяці. Рекламники використовують фарбу в балонах зі стислим повітрям. Малюють по трафаретах, тому виходить швидко і якісно.

На свята друкують листівки, що відправляють постійним клієнтам і потенційним партнерам. Завдяки цьому знаходять замовників не тільки у Львові, Станіславі нині Івано-Франківськ і Тернополі, а й по маленьких містечках.

Шухевич із партнерами створюють мережу розвідки. Домовляються з жінками, які працюють у телефонній службі. Вони підслуховують розмови на ділові теми. Таким чином “Фама” отримує інформацію про інтереси людей, попит на товари, відгуки про рекламу, наявність грошей. 1938-го фірма отримує замовлення з Кракова й Варшави, має клієнтів із Німеччини й Угорщини.

Не обмежуються друком оголошень у газетах. Роблять перші у Львові рекламні щити. Малюють великі афіші, розміщують їх у вітринах магазинів. Рекламу “Фами” показують у кінотеатрах перед показами.

Шухевич готує плани розбудови підприємства на роки вперед. Хоче відкривати представництва українських промислових підприємств по містах.

“Ми вели переговори з фірмою “Елєґант”, яка виробляла пасту для черевиків, із кооперативою “Калина” в Тернополі, що була фактично поза конкуренцією, поляки хотіли забрати їхній ринок, згадував Чайківський. Співпрацювали з українським видавництвом, яке випускало хороші речі, наприклад “Історію Закарпаття”, “Атлас український”.

“Фама” планувала створити фабрику содової води та транспортну мережу. Втілити задуми не дав прихід на Галичину радянської влади у вересні 1939-го. Шухевич згортає справу й переходить у підпілля.

Дітей відправили в будинок для сиріт

“Нічого не можу поробити. Ідею я люблю сильніше, ніж тебе та сина”, записав слідчий НКГБ у протоколі допиту Наталії Шухевич. Так нібито їй відповів чоловік Роман Шухевич, коли намагалася вмовити його покинути діяльність в ОУН і проводити більше часу з родиною.

Слідчому розповіла, що через таку позицію подружжя навесні 1943-го розлучилося. Тому жінка не могла нічого сказати про чоловіка де він, чим займається, з ким спілкується.

Роман і Наталія знайомі з дитинства, бо їхні родини приятелювали. Дружба переросла в кохання. Чоловік зробив пропозицію, яку жінка прийняла.

У березні 1933-го в подружжя народжується син Юрій. Наступного року Роман Шухевич потрапляє на три роки до польського концтабору за приналежність до ОУН і терористичну діяльність.

З початком радянської окупації Львова 1939-го родина перебирається до Кракова. Там народжується донька Марія.

“Мати на три місяці поїхала на якісь курси до Бреслау (нині Вроцлав. ГПУ). Увесь цей час ми проводили з батьком удвох, писав у книжці “Зустріч з батьком” Юрій Шухевич. Яке то було райське кавалерське життя. Ранком ми вставали. Батько готував сніданок переважно яєчню і каву або чай. Потім ми йшли: я до школи, він у справах”.

У травні 1941-го Роман Шухевич йде воювати. Пізніше очолює Українську повстанську армію. Із дружиною вирішують формально розлучитися.

1945 року дружину Наталію Шухевич арештовують радянські спецслужби. Садять у Дрогобицьку в’язницю. Дітей відправляють у будинок для сиріт у Чорнобилі, а потім у Сталіно нині Донецьк.

Жінку майже безперервно допитують протягом чотирьох днів. Вона заперечує будь-які зв’язки з чоловіком. 4 січня 1946-го засуджують на п’ять років заслання. Потім замінюють на 10 років виправно-трудових таборів. Відвозять у Мордовію.

7 років Роман Шухевич командував Українською повстанською армією 19431950-ті. Ініціював розгорнуту програму національно-визвольного руху. УПА розбудовував як регулярне військо, з системою звань, посад і нагород. Відкривав старшинські школи.

“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”